Генеральний директор Alkagesta Orkhan Rustamov у матеріалі для European Business Magazine зазначив, що аналітики й трейдери, які очікують повернення ринку нафти до нормального стану, сподіваються на те, що так і не реалізується.
У статті, опублікованій 5 August 2026, Rustamov зазначає, що протягом попередніх шести місяців ціна нафти Brent коливалася різкіше, ніж будь-коли з часів Covid, варіюючись від близько $60 до майже вдвічі вищого показника і «практично кожного значення між ними».
Його головний аргумент стосується самого базового рівня. Історично, пише він, нафта більшу частину часу торгувалася в діапазоні від $50 до $80 за барель, а різкі стрибки та обвали виявлялися короткочасними винятками — це базовий рівень, який більшість аналітиків і трейдерів вважають стандартом у своїй діяльності. Події в Gulf, стверджує він, підірвали це припущення.
Rustamov зазначає, що червневий Memorandum of Understanding ненадовго вселив надію на повернення цін до норми: вони почали знижуватися, а видобуток у Gulf зріс, перш ніж нова ескалація знову звела трафік через Hormuz до мінімальних рівнів. Протягом липня обсяги судноплавства скоротилися майже на 90% порівняно з періодом до конфлікту, становлячи в середньому від eight до 15 суден на добу в останні тижні.
Напруженість зрештою піде на спад, визнає він, однак безпека, від якої Gulf і весь світ залежать для підтримки цінової стабільності, була «зруйнована». Держави та компанії, що експлуатують найдорожчу та найскладнішу у світі нафтогазову інфраструктуру, тепер опинилися під загрозою подій, які вони не можуть контролювати.
Виробники реагують структурними змінами. Rustamov наводить приклад планів UAE щодо прискорення будівництва трубопроводу Habshan-Fujairah — своєї другої лінії East-West, завершення якої очікується у 2027 із заявленою пропускною спроможністю 3.6bn barrels per day в обхід протоки, а також планів DP World щодо спорудження двох нових контейнерних терміналів у Fujairah. В Iraq проєкт Development Road, що сполучає Grand Faw Port у Basra з Turkey, відкриє швидкісний залізничний і автомобільний коридор довжиною 1,200km, який дозволить транспортувати нафту в обхід як Hormuz, так і Suez Canal.
Жоден із цих проєктів не забезпечить миттєвого полегшення, пише він, — і в цьому вся суть. Готовність провідних виробників фінансувати довготривалу обхідну інфраструктуру сама по собі є доказом того, що вони розраховують на перебої, які триватимуть довше за поточний конфлікт. Для трейдерів та операторів висновок Rustamov полягає в тому, що їхнє завдання — прийняти нову реальність та адаптуватися до неї, а не закладати в оцінки повернення до минулого.




